Кодекс доброчесних українців за кордоном.
В часи війни найбільшу допомогу українцям надають наші друзі з країн Євросоюзу. Після перемоги ми будемо згадувати і повертати добро усім і кожному. Проте доки триватиме війна, маємо зробити все, аби ця допомога не припинялась. Кожен українець за кордоном сьогодні – обличчя України. Кожна посмішка і кожне «Дякую» добрим сусідам – це їхнє натхнення та бажання допомагати більше. Хамство, недбалість, нехтування тим що є, недобрі вчинки – причина, з якої завтра ця допомога може припинитись. Якщо ви були вимушені тимчасово виїхати з України, будь ласка, памʼятайте прості правила поводження з волонтерами, людьми іншої культури та лайфхаки подорожуючим.
- Будьте вдячні. Ні волонтери, ні люди, які вас прихистили, не роблять це тому, що це їхня робота. Це акт їхньої доброї волі. Вони витрачають власний час, кошти, ресурси і речі, аби допомогти нам. І ми маємо віддячити за це у будь-який доступний для нас спосіб: якщо не матеріально (фізичною допомогою) то принаймні вербально – посмішкою, вихованим та цивілізованим поводженням, словами ввічливості – краще їх мовою (див пункт 7).
- Не майте очікувань. Волонтери не є надавачами сервісу, а біженець – не клієнт. Тому не варто мати очікувань щодо «послуг» і тим паче, не треба виявляти своє незадоволення тим, що «чай чорний, а не зелений», а «вай фай не дуже швидкий».
- Говоріть одразу. Якщо у вас є специфічні потреби (алергії, хвороби тощо), оголошуйте їх одразу. Погугліть їх назву місцевою мовою. Не чекайте, що люди про них дізнаються самі, особливо, якщо у вас є мовний барʼєр.
- Усе, що можна зробити самостійно – робіть самостійно. Гугліть, шукайте інформацію, використовуйте гугл транслейт. Звертайтесь до людей із питаннями тоді, коли самі не змогли нічого знайти.
- Допомагайте. Звісно, по приїзді треба кілька днів, аби прийти до тями. Але уявіть, що ви у гостях у дуже дорогих вам людей. Поводьтесь так, щоб вони хотіли запросити вас іще. Допоможіть роботою по дому, приготуйте свою улюблену страву або просто купіть якийсь гостинець, посидьте з дітьми, якщо такі є. Як максимум – долучайтесь до допомоги співвітчизникам як волонтер там, де перебуваєте.
- Прибирайте за собою. Коли залишаєте помешкання, в якому жили – залишіть його в такому стані, в якому б вам було приємно опинитись. Якщо раптом ви пошкодили майно господарів, зробіть усе можливе, аби його полагодити чи замінити.
- Починайте вчити мову країни, в яку приїхали. Для початку спитайте у гугла як буде «Добрий день», «Дякую», «До побачення» та «Пробачте». Якщо лишаєтесь надовше, погугліть безкоштовні курси місцевої мови.
- Cтавтесь із повагою до інших біженців. Якщо вам не потрібні річ, їжа чи одяг – не беріть їх просто тому, що дають. Залиште для тих, хто справді їх потребує.
- Дбайливо ставтеся до країни, яка вас прийняла. Гуманітарна і фінансова допомога, пільги – це навантаження на країну перебування та на її платників податків. Коли їх нещадно експлуатувати, вони дуже швидко скінчаться (як і терпець платників податків)! Тому якщо ви продовжуєте працювати і маєте змогу заплатити 1 євро за проїзд – будь ласка, робіть це!
- Не ігноруйте негідну поведінку. Якщо ви стали свідком некоректного поводження своїх земляків – не ігноруйте. Вкажіть їм на це, щоб залагодити ситуацію. Ми – європейська нація з європейськими цінностями, вихованням та культурою. Маємо відповідати цьому статусу.
- Будуйте плани. Навіть якщо війна закінчиться завтра, все одно ви не зможете одразу повернутись додому. Піде якийсь час на розмінування та налагодження інфраструктури. Тому, спробуйте знайти роботу для себе, а для дітей – школу і садок. В більшості країн для українців це безкоштовно.
Зараз ми усі вийшли із зони комфорту і потрапили в незнайоме середовище. Та якщо ми будемо дбайливо ставитись до себе та оточуючих і памʼятатимемо, що в першу чергу ми усі люди – нам буде легше пройти через ці випробування до перемоги.
Слава Україні!